Правове виховання
|
Правове виховання дітей дошкільного вікуМета:надання відомостей дітям про правові норми, що регулюють відносини практично в усіх сферах суспільного життя; орієнтування дошкільників на загальнолюдські й національні цінності в дусі поваги до прав і свобод людини і громадянина. Створення умов для набуття дошкільниками досвіду правомірної поведінки й толерантного спілкування. Виховання любові та поваги до прав і свобод інших людей. ПРАВОВЕ ВИХОВННЯ ДОШКІЛЬНЯТ Право – це сукупність встановлюваних і охоронюваних державною владою норм і правил, що регулюють відносини людей у суспільстві. Правова культура включає в себе безпосередні дії людини, її поведінку в різних, часто непередбачених, життєвих ситуаціях. Вона передбачає вміння і готовність особистості вирішувати свої життєві проблеми, жити серед людей, спілкуватися з ними, орієнтуючись на морально-правові норми. Дошкільнята тільки починають освоювати ази морально-правової культури. Ознайомлення з правами носить пропедевтичний характер і готує дитину до засвоєння демократичних цінностей і прав людини в подальшому. Дітям-дошкільнят доступні лише самі загальні уявлення про свої права і свободи, закріплених у міжнародних та державних документах, а також способи їх реалізації в різних життєвих ситуаціях. Це ставить перед педагогами дошкільних установ такі завдання: – Допомогти дитині зрозуміти і осмислити свої елементарні права; – Формувати почуття самоповаги, поваги до власних прав і прав інших людей; – Розвивати прагнення дитини реалізовувати свої права, не порушуючи прав оточуючих його людей. Вирішенню цих завдань сприяє правове виховання і навчання правам людини. Перш ніж познайомити дитину з правами, його треба підвести до усвідомлення себе як особистості, повноцінного члена суспільства, розуміння своєї індивідуальності та людської гідності. Правове виховання дошкільника починається з виховання у нього почуття власної гідності, поваги до самого себе. Тільки поважає самого себе і свої права людина здатна по-справжньому поважати інших людей та їх права. Тому в дошкільному закладі і сім’ї необхідно створити атмосферу визнання індивідуальності дитини, поваги його особистості, а самій дитині надати можливість реалізовувати свої людські права Він повинен володіти свободою вибору, проявляти активність, ініціативність, самостійність, мати можливість висловлювати власну думку, проявляти шанобливе ставлення до думки інших, вміти надавати допомогу і приймати її. Без цього не можуть розвиватися такі необхідні кожній людині громадянські якості, як активність, самостійність, рішучість, відповідальність. Виховання в дусі прав людини спрямоване на формування у дитини почуття справедливості, загальної рівності прав і можливостей. Тому неприпустимі несправедливість, заходи впливу, принижающие людську гідність дітей, порушують їх право бути коханими, рівними серед інших. Правова освіта дошкільнят передбачає ознайомлення юних громадян з конкретними і зрозумілими їм правами. Дітям доступні такі чотири групи прав:1. Права на гідне існуванняі, виживання, що включає право на життя і здоров’я, житло, їжу, ім’я, родину, турботу батьків, громадянство. 2. Права на розвиток, освіту, відпочинок і дозвілля. 3. Права на захист від приниження, насильства та експлуатації, а також особливі права дітей-інвалідів та сиріт. 4. Права на свободу слова, думки та діяльності. Знайомство дітей з їхніми правами доцільно здійснювати в двох напрямах: “Я мої права”, “Я і права інших людей”. Це сприяє розумінню таких простих і водночас складних істин, як: “Мої права – це мої можливості, мої свободи”, “Мої права закінчуються там, де починаються права іншої людини”. Правове виховання та навчання дитини гармонійно поєднується з його громадянським, моральним, трудовим і валеологічним вихованням, а також тісно взаємопов’язано з основними розділами базисної програми “Пралеска”. Елементарні правові знання включаються до загального і необхідний дітям комплекс знань про життя. Вони є доповненням до знань про навколишній світ, соціальної дійсності. Виховання громадянина, що бере активну участь в житті суспільства, передбачає знайомство з правом на освіту, придбання професії за своїм вибором, правом на працю. Ознайомлення з правами людини сприяє моральному становленню особистості дитини, формування етичних уявлень, гуманних почуттів і взаємовідносин, допомагає прищепити повагу до себе і іншим людям. Знайомлячись з правами, діти вчаться зважати на думку та інтересами інших людей (право на власну думку), захищати слабких (право на особливий захист), справедливо вирішувати виникаючі суперечки і конфлікти, адекватно оцінювати свої дії і вчинки. Збереження і зміцнення здоров’я кожної дитини – одне з найважливіших завдань дошкільного закладу. У процесі ознайомлення з правами діти дізнаються про відповідальність за своє здоров’я, необхідності його берегти і зміцнювати, освоювати способи оздоровлення і безпечної поведінки. Необхідно також пам’ятати, що формування почав морально-правової культури у дітей багато в чому залежить від загальної соціально-правової ситуації, рівня правової культури педагогів та батьків, а також ефективності засобів та методів первісної правової освіти.  Правове виховання На законодавчому рівні інтереси дітей захищають міжнародні та національні програми й закони. Дитячим фондом ООН-ЮНІСЕФ, що здійснює міжнародний захист прав дитини, розроблені такі документи: Декларація про права дитини (1959 р.);Декларація прав дитини є першим міжнародним документом, у якому увага батьків, а також різноманітних організацій, органів місцевої влади і національних урядів привертається до визнання і дотримання прав дітей шляхом законодавчих та інших заходів. Основна теза Декларації: «Людство зобов’язане давати дитині краще, що воно має». У цьому документі проголошуються права дітей: на ім’я, громадянство, любов, розуміння, матеріальне забезпечення, соціальний захист та надання можливості отримувати освіту і розвиватися фізично, розумово, морально і духовно в умовах свободи та гідності. Конвенція ООН про права дитини (1989 р.); У Конвенції ООН про права дитини дитина вперше розглядається не тільки як об’єкт, що вимагає спеціального захисту, але і як суб’єкт права, який має всі права, що є в людини. Цей документ закликає дорослих будувати свої взаємини з дітьми на морально-правових нормах, в основі яких лежить справжній гуманізм і демократизм, повага і дбайливе ставлення до особистості дитини, її думки, поглядів. Одночасно Конвенція стверджує необхідність формування в підростаючого покоління усвідомленого розуміння законів і прав інших людей, шанобливого ставлення до них. Положення Конвенції зводяться до чотирьох основних вимог, які повинні забезпечити права дітей: виживання, розвиток, захист і забезпечення активної участі в житті суспільства. Основна ідея Конвенції – єдність прав і обов’язків. Конвенція пов’язує права дитини з правами та обов’язками батьків та інших осіб, які несуть відповідальність за життя дітей, їх розвиток і захист, надає право приймати рішення. Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей (1990 р.). Україна підтримує виконання цих законів, а також прийняла національні законодавчі акти:
Охороняє інтереси дитинства й Сімейний кодекс України, що регулює особисті відносини батьків і дітей та сприяє формуванню дитини як особистості. Основне завдання України як цивілізованої держави полягає в захисті соціальних інтересів, прав і свобод своїх громадян, що є основою правової свідомості особистості. Права людини є пріоритетними стосовно суспільних та державних інтересів. Наша держава дотримується положень про права дитини, викладених в Декларації про права дитини та Конвенції про права дитини. За Конвенцією дитина має такі права: Ст.9. Діти мають право на виховання в сімейному оточенні або бути на утриманні тих, хто забезпечить їм найкращий догляд. Ст.24 (2 с.) Діти мають право на достатнє харчування і достатню кількість чистої води. Ст.26, 27. Діти мають право на прийнятний рівень життя. Ст.24. Діти мають право на медичний догляд. Ст.23. Діти-інваліди мають право на особливе піклування і навчання. Ст.31. Діти мають право на відпочинок. Ст.28 (1 а). Діти мають право на безоплатну освіту. Ст. 19. Діти мають право на безпечні умови життя, право не піддаватися жорстокому або недбалому поводженню. Ст.32. Діти не повинні використовуватися як дешева робоча сила. Ст. ЗО. Діти мають право говорити рідною мовою, сповідувати свою релігію, дотримуватися традицій своєї культури. Ст.12, 13, 15. Діти мають право висловлювати свою думку. Основним виконавцем Конвенції про права дитини є держава. Вона вирішує питання правового та соціального захисту дітей, дбає про зменшення негативного впливу довкілля на стан дитячого здоров’я, розвиває мережу медичних та оздоровчо-профілактичних закладів, забезпечує планомірний розвиток системи освіти. Другий виконавець – родина. Лише родина є природним середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини, для її матеріального забезпечення. Саме родина виступає для неї основним джерелом матеріальної та емоційної підтримки, психологічного захисту, засобом збереження і передачі національно-культурних і загальнолюдських цінностей. Третій основний виконавець – це суспільство, яке має забезпечити дітям повноправну участь у всіх сферах діяльності, що їх стосується. Зусилля суспільства мають бути спрямовані на створення розвиненої системи патронажу сім’ї трудовими колективами та громадськими організаціями, що сприятиме наданню адресної допомоги дітям з “важких”, неповних сімей. Державна політика щодо дітей значною мірою реалізується в освітній галузі. Саме в освіті зосереджено найбільший потенціал для становлення особистості, а тому насамперед від освітян залежить, яким буде наше суспільство сьогодні і завтра. Діти мають виховуватися не для теперішнього, а для майбутнього,можливо кращого стану роду людського(І Кант)  |