Мовлення дитини

МОВЛЕННЄВИЙ РОЗВИТОК ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Своєчасне оволодіння мовою – основа розумового розвитку дитини, запорука її повноцінного спілкування з навколишнім світом. Правильна, виразна мова дає дитині можливість максимально широко користуватися нею, як засобом спілкування, що сприяє формуванню особистості дитини в цілому. Вся діяльність людини безпосередньо зв’язана з мовою, яка вже починаючи з перших років життя, відповідно впливає на діяльність, змінює її поведінку.

Боротьба за правильну вимову – це одна з важливих форм роботи над загальною культурою мови дітей дошкільного та шкільного віку. Особливо важливою є робота над розвитком усної мови в дошкільний період. Без повноцінного оволодіння мовою, дитина в майбутньому в школі не зможе набути міцних і глибоких знань з основ науки. Тому слід усувати все, що може заважати в будь-якій мірі вільному спілкуванню дитини з колективом. Вже в дитячій установі слід створити найсприятливіші умови для розвитку мови дітей, спільно з сім’єю працювати над її розвитком, виправленням недоліків у мовленні. Цим самим створювати належне розвивальне мовленнєве середовище для розвитку інтелекту і підготовки дитини до школи.

Дітям дошкільного віку і школярам, доводиться дуже часто і широко використовувати мову у повсякденному спілкуванні – відповідати на запитання вихователя, педагога в присутності інших, задавати питання, говорити, читати в голос. Опанування мови, слова починається з раннього дитинства в сім’ї, серед близьких дитині людей, а вдосконалення її триває у дошкільних закладах, школі та впродовж усього життя.

Психофізіологічними дослідженнями доведено, що саме дошкільний вік є найсприятливішим для оволодіння рідною мовою. До 5-ти років дитина засвоює звукову систему рідної мови й усвідомлює звуковий склад слова (Д. Єльконін), до 4,5 року засвоює відмінкові закінчення та основні граматичні форми (О. Гвоздєв), а з 5-ти років оволодіває монологічним мовленням (С. Рубінштейн). Якщо ж дитина з якихось причин буде ізольована від повноцінного мовленнєвого спілкування в дошкільні роки, це негативно позначиться на її подальшому мовленнєвому і розумовому розвитку.

Опановуючи рідну мову, дитина засвоює не тільки слова, їх склад та видозміни, але й нескінченну кількість понять, поглядів на предмети, безліч думок, почуттів, художніх образів – все це дитина засвоює за 2-3 роки.

В програмах розвитку дітей дошкільного віку «Українське дошкілля», «Впевнений старт» з розділу мовленнєвого розвитку звертається велика увага на виховання звукової культури мови. Закріплювати правильну вимову всіх звуків рідної мови, регулювати силу голосу, швидкість вимови, правильно користуватися інтонаційними засобами виразності, розвивати і удосконалювати мовний слух – ці завдання лежать в основі роботи логопеда.

Оволодіти граматичною будовою мови означає:

навчитися правильно вживати різні відмінкові закінчення слів, дієслівні форми та їх видозміни;
самостійно будувати прості і складні речення;
в своїх розповідях граматично правильно змінювати всі слова, що входять в активний словник;
вправляти дітей у вживанні важких форм знайомих слів;
поповнювати словниковий запас слів назвами предметів, якостей, дій;
вчити вживати потрібні за змістом слова при визначенні якості ознак предметів;
розвивати вміння зв’язно, послідовно і зрозуміло переказувати літературні твори за допомогою вихователя, логопеда;
складати самостійно розповідь описового чи сюжетного характеру за картиною чи серією сюжетних картин;
вчити добирати слова з різною тривалістю звучання, слова із заданими звуками.

Різноманітні відхилення мовного розвитку негативно позначаються на сприйманні мови, висловлюванні власних думок, оволодінні знаннями та формуванні особистості дитини, тому дуже важливо в дошкільні роки виправити недоліки звуковимови. Домогтися того, щоб дитина вільно володіла усіма звуками рідної мови. Тільки при цих умовах дитиною буде засвоєна програма дитячого садка.

Порушення мовлення певною мірою негативно впливає на весь психічний розвиток дитини, позначається на її діяльності, поведінці. Обмеженість мовленнєвого спілкування може впливати на формування особистості дитини, спричинити психічні нашарування, специфічні особливості емоційно-вольової сфери, сприяти розвитку негативних якостей характеру (сором’язливість, невпевненість, замкнутість, негативізм, почуття неповноцінності). Все це негативно впливає на опанування грамоти, успішність загалом.

Аналіз реальної ситуації, що склалася наразі в системі розвитку дітей дошкільного віку, показав, що кількість дітей, які мають відхилення в мовленнєвому розвитку, постійно зростає. Серед них значну частину становлять діти 5-6-річного віку, які не засвоюють у певний час звуковою стороною мовлення.

Усвідомлення звукового аспекту мовлення є важливою передумовою успішного оволодіння читанням і письмом. Щоб опанувати грамоту, треба не тільки чути і вміти вимовляти окремі слова й звуки, з яких вони складаються, а й мати чітке уявлення про звуковий склад слова. Це стосується не тільки дітей, в яких є вади звуковимови, а й дітей з нормальним мовленнєвим розвитком. Їм важко розпізнавати визначений звук у слові без поділу на склади. Якщо взяти програму дошкільного закладу «Впевнений старт», діти 5-го року життя в ІІ-півріччі повинні робити звуковий аналіз слів типу «мак», «лак», «рама».

Навіть діти, які відвідують логопедичні заняття, відчувають труднощі, коли їм пропонують завдання типу придумай слово, що починається на склад «ра». Якщо з одним словом вони справляються, то придумати 3-5 слів викликає труднощі. При цьому формування фонематичних процесів відбувається на кожному логопедичному занятті, паралельно на заняттях в ДНЗ.

Формування лексичної, передусім семантичної (вимовної) сторони мовлення є однією з основних проблем розвитку мовлення дитини в нормі та в патології. Процес збагачення словесних засобів спілкування, який проявляється у їхньому розвитку та розширенні, як відомо, тісно пов’язаний з розвитком мислення дитини. З другого боку – засвоєне слово узагальнює предмети, ознаки, дії, зараховуючи їх до певної категорії, що відкриває для дитини нові можливості для співвіднесення, комбінування, структурування інформації про навколишній світ.

Вербальна поведінка дитини значною мірою залежить від рівня розвитку лексичної сторони мовлення, бо у процесі формування вислову, людина добирає слова з того запасу, який зберігається у її довготривалій пам’яті.

Словник теперішніх дітей є обмежений. І, коли батьки стверджують, що їхні діти говорять все, вони не розуміють, що рівень словника їхніх дітей – це рівень побутової мови, це специфічні слова, вирази, діалектні слова, специфічна побудова речень, яка характерна для тієї місцевості, але це не є показник. Крім обмеженості є ще звуження смислової структури слова, несформованість різних типів його значень (синонімічних, антонімічних, переносних, твірних, похідних).

Батьки вважають, що знання комп’ютера у дошкільні роки – це високий рівень розумової діяльності. Звичайно. Але, коли дитина знаючи ази комп’ютерної грамоти, не може переказати жодної української казки, навіть спираючись на сюжетні малюнки, це свідчить про зовсім інший рівень розвитку.

На даному етапі доводиться спостерігати характерні помилки у побудові речень: пропуски прийменників, сполучників, неправильне узгодження іменників з прикметниками та займенниками в роді, числі і відмінку, неправильний вибір відмінкової форми іменника, що керується дієсловом. Запас прикметників і прислівників,що характеризують властивості предмета, зовнішність, риси, поведінку тварин і людей досить малий.

Важко дітям міркувати вголос, коментувати, переказувати, складати власні казки, розповіді, описи, що повинні робити діти старшого дошкільного віку згідно Державних стандартів.

Граматичну будову мовлення дитина засвоює в процесі спілкування з дорослими та однолітками. Із мовленнєвого оточення діти запозичують слова в різних граматичних формах і поступово починають самостійно користуватися різноманітними граматичними засобами. Однак шлях засвоєння граматичної сторони мовлення складний і довготривалий. Коли формування граматичної сторони відбувається вкрай складно, це проявляється в більш уповільненому темпі засвоєння граматичних форм, дисгармонії розвитку морфологічної та синтаксичної систем мовлення.

Установлено, що вік п’ятого року життя є оптимальним для розвитку особливої (вищої) форми фонематичного слуху, фонематичного сприймання і розвитку дитини у звуковій діяльності. Якщо формування звуків не відбувається відповідно до певного віку дитини, на допомогу їй приходять педагоги, батьки, які намагаються навчити дитину вимовляти звуки правильно.

Отже, раннє виявлення дітей з мовленнєвою патологією та чітке діагностування за видами порушень – одне з важливих завдань, що стоїть перед логопедами, вихователями, вчителями.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

Вікові здобутки розвитку мовлення дітей та відхилення від нормального онтогенезу

Поява звуків у мовленні дитини має певну онтогенетичну послідовність, обумовлену етапами розвитку мовнорухового та мовнослухового аналізаторів.

Так, у віці від 1 до 2-х років формується артикуляція голосних звуків [а], [о,] [є] та зімкнених звуків [п], [б], [м]. У віці від 2 до 3-х років — Поява звуків у мовленні дитини має певну онтогенетичну артикуляція голосних [і], [у], [е], зімкнених — [т], [д], (м), щілинних —[в], [ф]. [г], [х], [й], зімкнено-прохідного — [н]. У віці від 3 до 5-ти років формується артикуляція щілинних звуків |с], [з], [ш], [ж], зімкнено-щілинних — [ц], [ч], [щ]. Останніми з’являються звуки [л], [р] у віці від 5 до 6-ти років.

Окрім певної послідовності появи звуків у мовленні дітей, також відбувається збагачення словника та граматичної будови з розвитком зв’язного мовлення.

В період 1,5-2 років дитина починає розмовляти. З 1—2 років має знати від 100—300 слів і будувати нескладні фрази (мама, дай).

До 3-х років словниковий запас збільшується в 3—4 рази. Малюк знає назви предметів, охоче розповідає, де він був і що бачив. Вимовляв всі звуки, крім сонорних (л, р, р’, і шиплячих ш, ж, ч).

На 4-ому році життя словниковий запас складає 1500-2000 слів. Дитина може переказати казку, описати враження з прогулянки. Не біда, якщо а цьому віці малюк плутає закінчення і ставить неправильно наголос.

В кінці 5-го року дитина повинна чітко вимовляти шиплячі і сонорні звуки; підбирати слова на заданий звук, впізнавати на слух звуки в слові.

ХАРАКТЕРИСТИКА МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ

5-РІЧНОГО ВІКУ

Звуковимова

Розширюються можливості голосового апарату, діти починають застосовувати інтонаційні засоби під час висловлювань, читання віршів. 2-Збільшується мовленнєвий видих. Голосні звуки дитина може проспівати протягом 3 — 7 с.
Достатньо розвинені слухова увага, мовленнєвий слух.
Розширюється здатність до сприймання та вимови звуків:

майже зникає пом’якшена вимова твердих варіантів приголосних;
багато звуків вимовляється чітко і правильно;
рідко спостерігаються перестановки звуків, складів;
зникає заміна шиплячих та свистячих звуків звуками [т] і [д];
частина дітей засвоює правильну вимову свистячих, шиплячих і навіть сонорів ([л], [л’], [PI. [P]).

– у частини дітей вимова свистячих нечітка, шиплячі та сонори несформовані

Рекомендації

Зміцнювати артикуляційний апарат дитини, тренуючи його основні рухи під час артикуляційної гімнастики та вимови звуків [т], [д], [н], [к], [г], М, [й].
Уточнити, викликати та закріпити чітку вимову свистячих, шиплячих сонорів.
Розвивати фонематичний слух, мовленнєве дихання.
Вчити дітей правильного інтонування просодем:

зміна голосу за силою (голосна — тихіше — тихо);
зміна голосу за висотою (грубий — тонкий голос);
за тембром, який передає емоційне забарвлення (радість — сум тощо);
за темпом (швидко — повільно).

Вправляти дітей у чіткій вимові слів, речень, стежити за плавним ритмом мовлення

Словник

Збільшується обсяг активного словника (від 1900—2000 до 2500— 3000 слів до кінця року);
Значно збільшується якісний словник. У мовленні дітей все частіше зустрічаються:

прикметники, які передають якість та ознаки предметів; відображають просторові та числові поняття;
присвійні прикметники (лисячий хвіст тощо);
прислівники, особові займенники;
складні прийменники (із-за, біля тощо);
узагальнюючі слова (меблі, іграшки, одяг, взуття, фрукти, овочі), але останні вживаються дуже рідко.

Рекомендації

Розширювати та збагачувати словниковий запас дітей.
Вчити дітей активно користуватися словниковим запасом під час висловлювань.
Особливу увагу приділяти активізації та розвитку якісного словника
Граматика. Зв’язне мовлення
П’ятирічна дитина будує прості поширені речення; використовує складносурядні і складнопідрядні речення значно більше, ніж на попередньому віковому етапі, але все ж таки рідко.
Монологічне мовлення на початковій стадії.
Допускаються граматичні помилки: неправильно змінюються дієслова, не узгоджуються дієслово + іменник у числі; прикметник + іменник у роді; числівник + іменник у відмінках.
Допускаються помилки у будові речення

Рекомендації

1 – Вчити дітей відповідати на запитання граматично правильно.

Вчити правильно будувати речення, стежити за узгодженістю слів у реченні.
Вчити переказувати добре знайомі казки, оповідання