Сучасний учень заучує матеріал, щоб скласти екзамен і забути його. Тому в українському суспільстві виникла потреба змінити підходи до навчання молодого покоління. Над проектом «Нової школи» почали працювати три роки тому. Кабмін ухвалив його усередині грудня 2016р. Концепція «Нової української школи» — це свого роду програма нововведень до середньої освіти у державі, яка має за мету змінити підхід вчителів до навчання учнів, а з самих дітей зробити не стільки «знаючих», скільки «думаючих» громадян.

Мета Концепції «Нової української школи»:

• розвиток дитини відповідно до її вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і потреб,
• формування загальнолюдських цінностей,
• підтримка життєвого оптимізму,
• розвиток самостійності,
• плекання творчості й допитливості.

Навчання починатиметься, як правило з 6 років. Діти з особливими потребами зможуть вступати до школи у віці фізичної готовності. Тривалість перебування в початковій школі таких дітей можна буде подовжити з доповненням корекційно-розвивального складника. Навчання буде організовано за єдиним стандартом без запровадження предметів із поглибленим рівнем (не буде відбору).

Стандарт нової української школи передбачає:

• поділ початкової освіти на два цикли – 1–2 класи і 3–4 класи;
  • Перший цикл початкової освіти допоможе учневі звикнути до шкільного життя.
  • Навчальний матеріал буде інтегровано в змісті споріднених предметів або введено до складу предметів у вигляді модулів.
  • Обсяг домашніх завдань буде обмежено.
  • У першому циклі (1–2 класи) буде переважати ігрова діяльність, у другому циклі (3–4 класи) буде формуватися почуття відповідальності та самостійності.
• загальні та конкретні очікувані результати навчання (частина предметів у другому циклі передбачатиме оцінювання. Державна підсумкова атестація здобувачів початкової освіти буде здійснюватися лише для моніторингу освітньої діяльності закладів.);
• проведення динамічної перерви між другою і третьою академічними годинами у вигляді рухливих ігор, іншої фізичної активності дітей;
• 20 % резервного часу у навчальних програмах з усіх предметів і курсів, який учитель може використовувати на свій розсуд;
• наприкінці кожної чверті корекційно-рефлексійний тиждень для подолання розбіжностей у навчальних досягненнях учнів;
• вибір змісту і форм організації навчально-пізнавальної практики навчальний заклад визначає самостійно.

Кожна освітня галузь буде мати свій індекс у таблиці державних вимог до обов’язкових результатів навчання. Наприклад: математична (МАО), природнича (ПРО), мовно-літературна (МОВ) та ін.

Навчальні предмети і курси:

• Українська мова
• Математика
• «Я досліджую світ» (інтегрований курс)
• Іноземна мова
• Мистецтво
• Фізична культура

Навчальні програми предметів або курсів створюють учителі – самостійно або об’єднавшись у спільноти/ мережі, на основі безпосередньо Стандарту початкової освіти або за зразком Модельної навчальної програми:

• Розробляється експертною спільнотою, затверджується МОН.
• Містить підходи до інтеграції та впорядкування змісту навчальних предметів або ж курсів відповідно до КОРів (конкретних очікуваних результатів), а також види навчальної діяльності та засоби оцінювання досягнень учнів.
• Це – зразок, за яким вчителі створюють свої навчальні програми. Модельна програма наразі створюється вчителями-практиками, які готуються до пілотування Стандарту.

Що повинен вміти робити вчитель, щоб якісно організувати навчально-виховний процес за новим Державним стандартом початкової загальної освіти?

1. Знати і розуміти вимоги Державного стандарту початкової загальної освіти.
2. Опрацювати і використовувати на практиці методики, які дозволяють реалізувати інтегрований, діяльнісний та компетентнісний підходи.
3. Уміти складати власну навчальну програму, якісно заповнювати резервні години типових навчальних програм.
4. Створювати комфортне освітнє середовище для учнів класу та ефективно його застосовувати.

«Я досліджую світ» (інтегрований курс)

Інтегроване навчання засновано на комплексному підході. Навчання розглядається через призму цілісної картини світу, а не ділиться на окремі дисципліни.

• Упродовж навчального року можна опрацювати з учнями 35 тем (за кількістю навчальних тижнів).
• Виконуючи цікаві завдання та вправи, діти не лише опанують програмовий матеріал, а й розширюють свої уявлення про різні сфери життєдіяльності людини.
• Такий підхід сприятиме розвитку аналітичних та синтетичних мисленнєвих навичок школярів і формуванню в них більш цілісного уявлення про світ.
• Кожен день варто присвятити розкриттю певної мікротеми у межах загальної теми тижня. Залежно від рівня навчальних можливостей учнів класу, матеріально-технічного і методичного забезпечення школи та її бібліотечних фондів роботу можна спланувати по-різному.

Тема першого тижня розкривається через мікротеми:

• 1-ий день – Знайомтесь – це я! (Чому кожний з нас неповторний?)
• 2-ий день – Однокласники, нумо дружити (Як слід взаємодіяти, щоб здружитись?)
• 3-ій день – Наша класна кімната (За яких умов мені, як школяреві, буде комфортно?)
• 4-ий день – Конституція класу (Яких правил дотримуватись, щоб підтримувати дружні/товариські стосунки з однокласникам?)
• 5-ий день – Ми – частина шкільної сім’ї (З ким ми взаємодіємо як школярі?)

Передбачається, що першокласники отримають інтегрований підручник у декількох частинах (1 на місяць), сторінки якого будуть відображати зміст певних мікротем інтегрованих навчальних днів у межах загальної теми тижня. Планується забезпечити учнів навчальним зошитом, як логічним доповненням до інтегрованого підручника, а також робочими зошитами (збірниками завдань і вправ) з навчання грамоти та математики.

Вперше суспільство отримало притомний, написаний нормальною живою мовою документ. Він пояснює, навіщо нам взагалі освіта, як ми будемо її будувати, чому вчити, кого, як бачити результат. Ще попереду дуже багато роботи. Однак оновлені програми для початкових класів – однозначно крок вперед, який вселяє оптимізм.

перший клас – одна із найголовніших подій у житті малюка. Як правило, до цього важливого дня всі батьки ретельно готуються. І готують свою дитину. Учать її писати, читати й рахувати. Купують портфель і шкільні приладдя.

Школа – це не тільки читання, писання або рахунок. Це цілий новий світ, до якого дитина теж повинна бути готова.

Серед батьків сьогодні існує думка, що краще віддати дитину до школи раніше. Тоді вона і закінчить її раніше. А навіщо? Куди поспішати дитині? Адже вона повинна навчитися ще й налагоджувати стосунки з людьми, відстоювати свою точку зору, бути самостійною.

Для початку визначтеся, чого Ви хочете. Просто, щоб дитина закінчила школу раніше і вступила до вищого навчального закладу? Але й там їй навчатися буде нелегко, бо вона ще не подорослішала. Або Ви хочете, щоб дитина була успішною, навчалася із задоволенням і отримувала максимум знань, причому таких, які вона змогла б застосувати в житті?

Якщо Вашому малюкові ще не виповнилося шість років до першого вересня, то не потрібно його мучити й віддавати в школу завчасно. Він до неї ще не готовий, навіть якщо Ви навчили його прекрасно читати й рахувати. Нерідко трапляються такі ситуації, в яких батьки дитини, що народилися, наприклад, улітку, наполягають на тому, щоб її взяли до першого класу. Батьки! Насамперед, задумайтеся самі, чи готовий Ваш малюк не просто висидіти 40-45 хвилин навчального часу, але й утримувати увагу такий тривалий час? Крім того,ні для кого не секрет, що навіть першокласникам, порушуючи всі вимоги, сьогодні задають домашні завдання. А це означає, що дитина буде навчатися чотири-п’ять уроків у школі, але й проводитиме не тільки півтори-дві години за письмовим столом вдома, виконуючи домашні завдання.

Отже, якщо дитина посидюща, уважна, прекрасно налагоджує взаємини з однолітками й дорослими, легко адаптується в незнайомій обстановці, із задоволенням виконує різноманітні навчальні завдання в ігровій формі, Ви можете відвести іі до першого класу. А якщо Ви – батьки активного непосиди, що використає будь-яку хвилинку, щоб погратися або попустувати, то Вам потрібно звернутися до фахівців – педагогів та психологів. Вони допоможуть визначитися – відправляти дитину до першого класу або ще рік почекати, дати маляті можливість удосталь награтися й підрости.

До 1 вересня потрібно підготувати не тільки портфель і шкільні приладдя. Малюк повинен бути готовий морально до нової обстановки, нових дітей і дорослих. Тому знайомство зі школою добре було б розпочати не у вересні, а набагато раніше. Приведіть дитину до школи, пройдіться коридорами, погуляйте на спортивному майданчику. Обов’язково розкажіть, як Ви пішли до першого класу. Поясніть малюкові, чим школа відрізняється від дитячого садочка, до якого він звик. Інформація не повинна бути односторонньою. Необхідно розповісти і про те, як буде цікаво в школі, і про те, з якими труднощами може зіштовхнутися дитина.

Навесні або влітку познайомте свого майбутнього першокласника із учителькою. Тоді у вересні Ви уникнете тривожності, що іноді виникає в маленьких учнів під час зустрічі з новим дорослим.

Період адаптації до першого класу в кожної дитини триває по-різному. Хтось звикає практично відразу, а комусь знадобиться досить довгий час, щоб стати школярем.Якщо дитина йде до школи неохоче, поговоріть із нею, намагайтесь з’ясувати, що її хвилює. Можливо, вона почуває себе невпевнено. Можливо, в неї не складаються стосунки з однокласниками. Намагайтеся частіше спілкуватися із учителькою, адже вона бачить Вашого малюка в різних ситуаціях і може допомогти Вам порадою.

Коли малюк повертається зі школи, запитуйте в ньго, що цікавого він сьогодні довідався. Якщо дитина почуває, що Вам небайдужі її шкільні успіхи, то й навчатися буде із більшим задоволенням.

Як зробити так, щоб малюк із задоволенням пішов до першого класу?

Не віддавайте дитину в школу раніше шести років.

· Познайомте дитину заздалегідь зі школою, учителькою та майбутніми однокласниками.

· Розповідайте малюкові про школу, про свій дитячий шкільний досвід.

· Не сваріть дитину за промахи та невдачі в школі, інкше незабаром вона не захоче туди йти.

· Частіше спілкуйтеся із учителькою Вашого малюка.

· Щодня цікавтесь, що нового довідалася дитина в школі.

Готовність дітей до шкільного навчання

Готовність до навчання у школі є інтегративною характеристикою психічного розвитку дитини, яка охоплює компоненти, що забезпечують її успішну адаптацію до умов і вимог школи. Цей феномен постає як загальна (психологічна) і спеціальна готовність до навчання у школі, в якій розкриваються рівні розвитку тих психологічних якостей, що найбільше сприяють нормальному входженню у шкільне життя, формуванню навчальної діяльності.

Основними компонентами загальної (психологічної) готовності до школи є:

1. Мотиваційна готовність до навчання у школі.Виявляється у прагненні дитини до навчання, бути школярем; у достатньо високому рівні пізнавальної діяльності і мислительних операцій; у володінні елементами навчальної діяльності; у певному рівні соціального розвитку. Якщо в дитини сформувалися адекватні уявлення про школу, вимоги до нової поведінки, вона не відчуватиме труднощів у прийнятті нової позиції, легко засвоюватиме норми і правила навчальної діяльності та поведінки в класі, взаємини з учителем і школярами.

2. Емоційно-вольова готовність до навчання в школі.Засвідчує здатність дитини регулювати свою поведінку в різноманітних ситуаціях спілкування і спільної навчальної діяльності, виявляється у самостійності, зосередженості, готовності й умінні здійснювати необхідні вольові зусилля. Цей вид психологічної готовності називають морально-вольовою, оскільки вона пов’язана із сформованістю особистісної позиції дитини, з її здатністю до управління власною поведінкою. Йдеться про вміння дотримуватися правил, виконувати вимоги дорослого, гальмувати афективні імпульси, виявляти наполегливість у досягненні мети; уміння довести до кінця розпочату справу, навіть якщо вона не зовсім приваблива для дитини.

3. Розумова готовність дитини до навчання в школі. Виявляється у загальному рівні її розумового розвитку, володінні вміннями і навичками, які допоможуть вивчати передбачені програмою предмети. Загалом розумова готовність дитини до навчання у школі охоплює її загальну обізнаність з навколишнім світом, елементи світогляду; рівень розвитку пізнавальної діяльності і окремих пізнавальних процесів (мовлення, пам’яті, сприймання, мислення, уяви, уваги); передумови для формування навчальних умінь і загалом навчальної діяльності.

Батьки , чи готові ви до школи ?

В дошкільному дитинстві відбувається інтенсивний розвиток усіх пізнавальних психічних процесів, які в подальшому виступають першоосновою готовності дитини до школи‚ і найбільша роль у цей період в розвитку та становленні дитини належить батькам. Саме вони мають забезпечити своєму малюку найбільш сприятливі умови для розвитку і серйозно «працювати» в цьому напрямку, якомога частіше спілкуючись з дитиною. Чим раніше починається така взаємодія батьків з дітьми‚ тим краще‚ але хочемо зазначити: ніколи не пізно почати таку батьківську «роботу».

Щодо питання підготовки дітей до навчання можна виділити один з його аспектів: «Як можуть батьки допомогти дитині в підготовці до школи?»

Окреслимо кілька конкретних порад‚ які хоча й не охоплять цього багатогранного питання, але все ж таки допоможуть дорослим.

1.Для дитини Ви — зразок мовлення, адже діти вчаться мови‚ наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково буде говорити так‚ як Ви.

2. Дитина успішніше засвоює мову в той момент‚ коли дорослі слухають її‚ спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача Вас втомлює, якщо Ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене Вами в дошкільний період‚ суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

3. Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес росту дитини в школі.

4.Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою‚ безпеки та любові.

5. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії. Поважайте її неповторність.

6.Ставте для себе та для дитини реальні цілі. Ведіть і спрямовуйте її‚ але не підштовхуйте.

7. Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити‚ слухати, торкати руками‚ куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.

8.Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки‚ аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати‚ малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі‚ зображення тощо.

9.Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини. Гра — це провідна її діяльність, це її робота. Л.С.Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі».

10. Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10—20, але їй вкрай необхідно розуміти і знати‚ з яких чисел можна скласти 5, а з яких — 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам’ятовування.

11. Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги‚ мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор‚ головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.

12. Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і дотримуйтеся його виконання обов’язково (всі члени родини).

13. Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

14. Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку усіх членів родини‚

15. Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини. Оцінюйте її результати адекватно і доводьте це до її відома.

Найкорисніші вправи для дітей дошкільнят та першокласників

Кожен рік 1 вересня настає такий хвилюючий для всіх День Знань. Літечко змінюється з найвідповідальнішим періодом як для батьків так і для їх діточок. Інший розпорядок дня, з’являється жорсткий режим, домашні завдання і перші шкільні проблеми. Перший рік навчання тяжкий для багатьох дітей : одні звикли до дитсадка та своїх вихователів, інші ніяк не звикнуть ходити до їдальні та коштувати шкільні страви, в результаті чого можуть початися проблеми зі шлунком, треті скаржаться на зір, четверті із-за постійних стресів взагалі не хочуть ходити до школи. Пропоную батькам ознайомитись зі статтею, щоб в подальшому в вашій сім’ї таких проблем не виникало.

1. Правильно обладнайте робоче місце дитини

Стілець повинен мати спинку, на якій в області попереку повинен бути спеціальний валик, що не дає м’язаперенапружуватися. Ступні дитини повинні упиратися в підлогу так, щоб кут між стегном і гомілкою був прямий. Глибина стільниці повинна бути 60-80 см, ширина – 120-160 см. Для підручників потрібно придбати спеціальну підставку, та поставити її на відстані витягнутої руки від очей. Якщо книга буде лежати збоку від маленького учня,часті нахили голови перевантажать шийний відділ і спровокують головні болі. Відстань між очима дитини і робочою поверхнею: повинно відповідати 30-35 см. З лівого боку обов’язково повинен стояти світильник – крім основного освітлення. Пам’ятайте , що світильники з люмінесцентним освітленням можна використовувати тільки з 12 років – вони дуже стомлюють очі, тому краще користуватися звичайними ламповими.

2. Правильне харчування обов’язкове

Хороший сніданок дуже необхідний. Приготуйте теплу їжу: кашу, омлет, запіканку, сирники. Корисні речовини надходять в кров, і та у свою чергу живить мозок, який буде активно працювати. Як перекус в школі давайте дитині з собою галетне печиво і яблуко.

3. Проводжайте дитину теплими словами з побажанням гарного дня

Не прощайтеся з дитиною фразами – «дивись не балуйся», «веди себе добре», «щоб сьогодні не було поганих оцінок» , «якщо ти зробиш, то …» і т.д, дитина не комп’ютер щоб її такими фразами програмувати. Побажайте краще удачі, та підбадьорте, якщо знаєте що сьогодні такий важкий день для вашої дитини.

4. Навчіть своє чадо «тримати спину»

Для цього привчайте дитину щодня виконувати 10 простих вправ.

Нахили. Початкове положення – сидячи з витягнутими вперед ногами на підлозі. Потрібно спробувати нахилитися якнайнижче і обхопити руками пальці ніг. Піднятися в початкове положення і повторити 5 разів.

Махи ногами. Початкове положення – лежачи на правому боці, права рука під головою, ліва перед собою. Повільно піднімати рівну ліву ногу вгору й опускати 15 разів. Повторити вправу для правої ноги, перекинувшись на лівий бік.

Книга. Початкове положення – вис на шведській стінці. Сідницями і спиною потрібно щільно торкатися в стіні. Повільно підняти рівні ноги, не відриваючи сідниць, повторити 5 разів.

Йог. Початкове положення – поза йогів із зімкнутими ступнями ніг. Тримати спину прямо і сидіти 15-20 секунд, розслабитися і повторити 7 разів.

Сонечко. Поставте малюка впритул до рівної стіни, стежачи за тим, щоб він торкався стіни трьома точками – плечима, сідницями і п’ятами. Руки підняти вгору і повільно опускати в сторони по колу, не відриваючи від стіни. Повторити 5-7 разів.

Стільчик. Початкове положення те ж, руки вздовж тулуба, долонями до стіни. Повільно, не відриваючи тіла, ковзати по стіні, намагаючись сісти. Повторити 5-7 разів.

Замок. Початкове положення – стоячи. Відвести одну руку за голову, другу – за лопатки, спробувати зімкнути руки або як можна більше наблизити їх одне до одного. Повторити 5-7 разів.

Ванька – встанька.Початкове положення – лежачи на спині. Плавно, намагаючись тримати спину рівною, піднятися в положення сидячи. Опуститися, повторити 5-7 разів.

Човник. Початкове положення – лежачи на животі. Руки відвести назад, підняти голову і плечі і повільно відірвати від підлоги ноги. Затриматися в такому положенні 5 секунд, опуститися, повторити 5 разів.

Полумісток. Початкове положення – лежачи на спині, ноги зігнуті в колінах. Зробити вдих і повільно підняти таз, щоб утворювалася пряма лінія. Затриматися на пару секунд і на видиху опустити таз. Повторити 7 разів.

5.Слідкуйте за зором дитини

Включіть в раціон чорні ягоди, риб’ячий жир, печінка, морквяний сік з оливковою олією – вони багаті вітаміном А, який покращує зір, знімає втому з очей.

Під час виконання домашніх завдань, стежте, щоб кожні 20 хвилин у дитини була перерва. У цей час краще робити очну гімнастику: нехай малюк постане біля вікна, зосередиться на намальованою на ньому точці і рахує до 10.

Комп’ютерні ігри сильно напружують зір.

6. Слідкуйте за вчасним виконанням домашнього завдання

Оптимальний час для домашнього завдання – 15-16 годин. Починати з самого важкого, поки увага на висоті. І не намагайтеся зробити все уроки відразу, не перевантажуйте дитину. Тривалість безперервного читання не повинна перевищувати 8 хвилин, а оптимальна тривалість безперервного письма – 2 хвилини. Крім цього, через кожні півгодини занять потрібно робити 5-хвилинну гімнастику для рук. Згадайте старий віршик: «Мы читали, мы писали, наши пальчики устали» і стискайте пальці разом з дитиною.

7. Слідкуйте за режимом сну

Сон першокласника становить 11-12 годин на добу, при цьому шестирічкам необхідний 1-2-годинний денний сон. Не забувайте провітрювати кімнату перед сном.

8. Частіше хваліть

Спілкуйтеся зі своїм першокласником, уважно слухайте його розповіді про школу, обговорюйте всі події, що відбуваються в його житті. Частіше хваліть малюка, він потребує вашої підтримки. Заохочуйте кожне маленьке і велике досягнення: справа в тому, що особливо у віці 6-7 років діти орієнтовані на реакцію дорослих.

9. Не перевантажуйте портфель

Перевантаження багаті поганою поставою, сколіозом. Тому стежте, щоб шкільний портфель вашої дитини не був перевантажений.

10. Поцікавтеся, до якої групи здоров’я відноситься ваша дитина

1 вересня треба прийти до школи з довідкою, в якій вказана група здоров’я дитини. Справа в тому, що шкільні заняття фізкультурою – це величезне навантаження на організм, що росте, і ви повинні бути впевнені, що вашому малюкові вона під силу. Залежно від стану здоров’я з самого народження всі діти діляться на групи, і для кожної з них повинні бути розроблені свої фізичні навантаження. Зрівнювати всіх дітей у класі не можна: те, з чим легко справляється дитина з I групою здоров’я, зовсім не під силу дитині III-V групи.

Група I – діти здорові, з нормальним психічним розвитком і що хворіють не частіше 3-4 разів на рік. Діти цієї групи не мають вад розвитку або інших порушень внутрішніх органів.

Група II – діти здорові, але які можуть мати невеликі проблеми зі здоров’ям, наприклад, дитина може страждати алергічним захворюванням або мати зайву вагу. Також – діти з хронічними захворюваннями в стадії стійкої клініко-лабораторної ремісії (не менше 3-5 років) або частими ГРЗ.

Група III – діти з хронічними захворюваннями або вродженими вадами розвитку з періодами загострення.

Група IV – діти, які мають значні відхилення у стані здоров’я зі зниженими функціональними можливостями.

Група V – це найважча група здоров’я: діти, хворі на хронічні захворювання зі значно зниженими функціональними можливостями, інваліди.

Не хворійте, дотримуйтесь правильного режиму дня, слідкуйте за денним раціоном вашої дитини і будьте здорові!!!

Страхи перед школою

Часто батьки звертаються до психолога з приводу різних страхів, що їх охоплюють перед школою. Адже всі вони щиро хвилюються за подальше життя майбутнього першокласника. Чи готова дитина до школи? Чи потрібно їй уміти читати? Яку школу обрати?

Спробуймо разом розібратися у цих важливих для кожного з нас питаннях.

СТРАХ ПЕРШИЙ: ЧИ НЕОБХІДНО ДИТИНІ ВМІТИ ЧИТАТИ?

1. З навчанням дітей читання не можна по­спішати. Навчання читання і письма — дуже складний процес, і для того щоб ди­тина і справді навчилася читати, а не вга­дувати літери, потрібно, аби її мозок був зрілим, а механізми зорової диференціа­ції— гарно розвиненими.

2. Не можна порівнювати успіхи дитини з успіхами інших дітей, пам’ятаючи про те, що всі діти — різні.

3. Не можна малюка примушувати читати: у цьому випадку процес навчання перетворюється на дресирування, механічне заучування. Через примушування читати у дитини не формуються відчуття, сприйняття, уява. Потрібно прагнути, щоб малюк сам захотів узяти книжку до рук. Дитині має подобатися розучувати літери і звуки.

4. Перш ніж посадити свого малюка за абетку, добре було б самим засвоїти методику викладання читання, прочитати спеціальну навчально-методичну літературу, порадитися з фахівцями з навчання дітей дошкільного віку, навчитися різно­манітних ігрових прийомів. Намагайтеся перетворити домашні заняття на цікаві й пізнавальні для дитини. Лише за цих умов педагогічні зусилля батьків будуть ефективними.

5. Навчання читання і письма має бути од­ночасним. Коли ж ні, то вчителеві почат­кових класів, який переучуватиме дити­ну, доведеться докладати багато зусиль. А переучувати, як відомо, завжди склад­ніше, ніж навчати.

6. Школа не має права вимагати, щоб під час вступу до першого класу дитина вже вмі­ла читати і писати друкованими літерами. Безперечно, це полегшує життя вчите­леві, але — не учневі. Готувати дітей до школи, безумовно, варто. Але готовність до школи не передбачає вміння читати і писати. Перш за все йдеться про фізичну, фізіологічну і психологічну готовність, розвиток мовлення, моторики, зорового сприйняття дитини, формування механізмів організації діяльності, тобто готовність навчатися і здатність витримувати навчальне навантаження.

СТРАХ ДРУГИЙ: ЧИ НЕ СПІЗНИМОСЯ ДО ПЕРШОГО КЛАСУ?

Щоб не виникало сумнівів стосовно того, чи не зарано (не запізно) дитині до школи, слід передусім оцінити готовність малюка до навчання (можна звернутися до психолога). Комусь можна починати вчитися вже в 6 років, а комусь краще почекати до 7.

Потрібно, щоб школа вабила малюка своєю головною діяльністю — навчанням, щоб його цікавила не зовнішня атрибутика шкільного життя і не перспектива змінити обстановку, а насамперед можливість чогось навчитися.

СТРАХ ТРЕТІЙ: ВИБІР ШКОЛИ І ПРОГРАМИ НАВЧАННЯ

«Усе краще — дітям!» — це девіз білmшості батьків. Кращою має бути і школа, і навчальна програма. Зважаючи на досвід багатьох батьків, можна стверджувати таке:

Ø краща школа — це та школа, де дітей не ділять на «сильних» і «слабких», де не «вбивають» знання, а вчать думати;

Ø краща програма — та, що не позбавляє дитину бажання вчитися і не шкодить її здоров’ю;

Ø якщо школа висувае такі вимоги, з якими, на думку батьків, дитина не впорається, не варто йти до цієї школи. Щоб не помилитися у виборі школи, батькам необхідно:

1. Дізнатися якомога більше про

Ø педагогічний колектив;

Ø типи і види реалізованих навчальних програм;

Ø особливості шкільного життя, режим занять, тижневе навантаження учнів;

Ø особливості медичного обслуговування, харчування, відповідність школи до вимог техніки безпеки і санітарних норм;

Ø технічне та методичне оснащення навчальних класів;

Ø традиції школи, її випускників;

Ø додаткові навчальні послуги;

Ø ставлення до дітей;

Ø стягнення з батьків оплати;

Ø медичні протипоказання до занять інтенсивною інтелектуальною працею за програмовим матеріалом підвищеного рівня складності тощо.

2. Пройтися коридорами і послухати, як спілкуються вчителі з дітьми. Не шкодуйте на це часу, краще зсередини вивчати життя навчального закладу.

СТРАХ ЧЕТВЕРТИЙ: ВИБІР УЧИТЕЛЯ

Недарма кажуть: «Обираючи дитині першого вчителя, ти начебто обираєш їй долю». Це вислів правильний хоча б тому, що в цьому віці вчитель для дитини часто перебуває на першому місці, тож для неї дуже важливі його турбота й увага.

Першокласник має довіряти своєму вчителеві. Лише в цьому випадку він почувається у безпеці й упевнений у своїх силах, охоче спілкується з однолітками і дорослими, навчається з інтересом.

Рецепт проти цього страху існує лише один: обираємо дитині не школу, а вчителя.

СТРАХ П’ЯТИЙ: АДАПТАЦІЯ ДО ШКІЛЬНОГО ЖИТТЯ

Щоб адаптація до навчання у школі минула успішно, слід пам’ятати про таке:

1. Не можна налаштовуватися на те, що попереду — лише проблеми, передаючи в такий спосіб свої страхи перед школою дитині. Але водночас не можна недооцінювати складність періоду адаптації до нових умов. Процес звикання до школи може тривати багато часу, аж до півроку, залежно від особливостей школяра, тому щоб він був успішним, потрібно дотримуватися трьох вимог: жорсткий режим дня, достатня рухова активність і спокійна доброзичлива обстановка в сім’ї.

2. Не можна обмежувати дитину своєю увагою. За найменшої можливості більше часу проводьте разом: гуляйте, готуйте вечерю, обговорюйте події дня, виконуйте складні завдання тощо. Яка б ситуація не виникла в школі, дитина має бути впевнена, що батьки — її союзники, прихильники, захисники і помічники, у будь-якому разі готові зрозуміти, підтримати, допомогти.

СТРАХ ШОСТИЙ: ХТО ПІКЛУВАТИМЕТЬСЯ?

Він ще такий маленький, наш першоклас­ник. Хто відведе його вранці за руку на за­няття, допоможе переодягнутися, підбадьо­рить добрим словом? Хто зустріне після уро­ків, приведе додому, нагодує обідом?

Якщо у вас є родичі й близькі, готові взяти на себе турботи про маленького школяра — ці страхи не для вас. Але як бути тим, хто спо­дівається лише на свої сили?

1. Перенесіть відпустку на вересень, щоб у найскладніший період адаптації до школи бути поруч із дитиною. За цей час малюк опанує найзручніший і безпечніший маршрут від домівки до школи, навчиться відчиняти вхідні двері, розігрівати собі обід, звикне до нового режиму дня. Якщо дитина все це робитиме самостійно під контролем дорослих, незабаром вона почуватиметься цілком самостійною.

Крім того, першокласник має знати пра­вила безпеки: до кого він може звернутися чи зателефонувати, якщо виникла екстрена ситуація; не заходити в ліфт, не відчиняти дверей незнайомцям, користуватися побу­товим приладдям тощо.

2. Якщо відпустку взяти не вдалося, а у школі немає групи продовженого дня (або ви не хочете, щоб дитина проводила там час після уроків), не потрібно впадати у відчай. Напевно, у вашому будинку є люди похилого віку, які за невелику плату погодяться піклуватися про дитину, зустрічаючи її зі школи і проводжаючи додому. А можливо, у вашому класі є батьки, які також опинилися в подібній ситуації, і з ними можна буде домовитися про чергування?

СТРАХ СЬОМИЙ: ЩО БУДЕ ЗІ ЗДОРОВ’ЯМ?

Про що слід пам’ятати?

1. У період адаптації слід бути особливо дбайливими й спробувати знизити психологічне навантаження. Жодних брутальних слів, докорів, невдоволення результатами! Ласкаве слово, похвала, чуйність, увага — краща підтримка для маленького учня, що надасть змогу зберегти його здоров’я.

2. Необхідно упорядкувати режим дня. Нічний сон має бути тривалим — не менше ніж 10 годин, денний сон також обов’язковий — 1,5 години.

3. Домашні заняття не мають тривати годинами, а тим більше їх не варто виконувати «за один присід». Бажано робити 10-15-хвилинні перерви для відпочинку після виконання кожного завдання з певного предмета. Якщо ви вирішили контролювати виконання завдання, після свого повернення з роботи, то потрібно бути готовим, що гарних результатів це не матиме. Як правило, після 19-ї години працездатність дитини знижується, вона стає неуважною і розсіяною. До речі, письмові домашні завдання у 1-му класі не задають, і батьки мають знати про це.

4. Якщо дитина фізично ослаблена і має проблеми зі здоров’ям, імовірно, з додатковим навчанням у музичній і художній школі не варто квапитися. З іншого боку, помірні заняття плаванням, гімнастикою, бігом, зимовими видами спорту під час першого року навчання допоможуть зміцнити здоров’я.

5. Не можна забувати про повноцінне збалансоване харчування. Тож не забувайте пропонувати школяреві сніданок, навіть, якщо він категорично відмовляється від їжі вранці. Умовте дитину, щоб вона хоча б випила склянку соку чи з’їла яблуко.

6. Прогулянки, фізичні вправи, ігри на свіжому повітрі мають бути обов’язковими. Такий активний відпочинок буде значно кориснішим, ніж лежання перед телевізором.

7. Варто уважно ставитися до скарг дитини на нездужання, втому, головний біль, безсоння тощо. Як правило, це об’єктивні показники того, що дитина зазнає труднощів у навчанні.

СТРАХ ВОСЬМИЙ: ЧИ ЗАЛИШИТЬСЯ ЧАС «НА ДИТИНСТВО»?

Хоча ми й говоримо нашим першокласникам «ти вже дорослий», не можна забувати про те, що насправді вони є і довго ще будуть дітьми, які живуть у світі ігор і дитячих фантазій. Якщо відібрати у маленйких учнів час на гру для додаткових занять (щоб краще вчилися), не дозволяти бавитися улюбленими іграшками, спілкуватися з друзями, то незабаром ви помітите, що результати погіршилися. Дитина має гратися, у неї має ї бути вільний час на спілкування з друзями і з іграшками. У цьому і полягає збереження дитинства: чим більше діти граються, тим успішніше вчаться в школі.

Чи залишиться у першокласника час на дитячі ігри, відвідування цікавого гуртка чи спортивної секції, поїздки в гості, залежить лише від того, чи правильно організовано його день, наскільки уважно ставляться батьки до його теперішніх інтересів.

Переступаючи поріг, за яким чекає новий шкільний світ, малюк має бути впевненим, що він не залишиться з ним сам на сам. Він має відчувати: його люблять, йому готові допомогти, його готові підтримати в будь-якій ситуації.